Як правильно класти ламінат: покрокова інструкція

Ламінат – практичний матеріал, який широко використовується для обробки підлог. Укласти його можна самотужки, але в цьому процесі є свої особливості.

Вибір схеми розкладки панелей

Розкладка ламінату включає три аспекти: напрямок, спосіб формування шва та розподіл ламелів по всій площі квартири. Зупинимося на кожному питанні докладніше.

Розподіл по квартирі

Тут можливо два варіанти: укладання єдиним контуром і з поділом.

• Єдиний контур — у квартирі немає стиків між кімнатами, підлога з коридору плавно перетікає до кімнат. При цьому всюди використовується однаковий напрямок ламелей. Проблема цього способу полягає в тому, що покриття для підлоги може здутися і піднятися через вплив температури або вологи.

• Розірваний контур дозволяє зняти напругу та локалізувати її, при цьому між кімнатами можуть з’явитися неприємні стики, які треба буде маскувати.

У цьому питанні важко вгадати, оскільки ніхто не застрахований від випадковостей, іноді навіть гарний ламінат може піти хвилею. При цьому вважається, що міцніші та стійкіші марки можна укладати єдиним контуром. Також бажано, щоб майстри надали гарантію на свою роботу. Якщо монтаж виконується самотужки, то відновити пошкоджену ділянку можна самостійно.

Напрям

Ламінат можна укладати за рухом, світлом і діагонально.

​

• Рухом — цей спосіб дозволяє не прати ногами стики між ламелями. Такий спосіб добре підходить для приміщень з високою прохідністю, оскільки це продовжує термін служби покриття для підлоги.

• Світлом — зовні це укладання найпривабливіше, тому що освітлення приховує стики. Завдяки цьому підлога виглядає єдиним цілим.

Якщо у всій квартирі покриття підлоги укладається єдиним шаром, то напрямок зберігається в кімнатах і в коридорах.

• Діагональне укладання застосовується рідко, так як вона призводить до великої кількості обрізків і складно її укласти єдиним контуром.

Формування швів

Спосіб формування швів впливає як на зовнішній вигляд, а й у міцність покриття. Для забезпечення перев’язки кожен наступний ряд зміщують щодо попереднього.

​

• Зміщення на 20 см — така розкладка утворює діагональний малюнок у вигляді ялинки. При цьому вона не забезпечує міцної перев’язки.
• Палубна розкладка передбачає зміщення кожного ряду на ⅓ ламелі. При цьому виходить позбутися швів на одній лінії, що виглядає виграшно.
• Класична розкладка передбачає зміщення щодо попереднього ряду на ½. Цей спосіб забезпечує найбільше міцне покриття, тому його рекомендує більшість виробників. Єдиною проблемою є перпендикулярні шви на одній лінії – через це підлога нагадує цегляну кладку.

Бажано до початку робіт прикинути розташування ламелей, можна зробити попереднє викладання або накреслити схему на папері. При розкладці біля стін не повинно залишитися вузьких обрізків менше половини ширини дошки. Краще помістити елементи в центр і зменшити кількість рядів на один, а з кожного краю додати ламелі, що обрізають. У цьому випадку розмір кожної крайньої буде більше половини ширини.

Підготовка поверхні підлоги

Підготовка основи включає кілька етапів: ревізія старого покриття та перевірка рівня поверхні.

• Ревізія старого покриття. У дерев’яних підлог бажано відразу усунути скрипи та просідання, тому що ламінат не зможе виправити цей недолік — дратівливий звук все одно залишиться. Також старе покриття може створити перепади, від яких на покритті будуть вм’ятини.
• Щоб усунути скрипи треба докрутити до лаг додаткові саморізи. Для цього треба спочатку знайти лаги. Часто цю операцію вдається виконати із збереженням шару дощок чи старого паркету. Для цього знімають частину, а потім після зміцнення лаг повертають їх на місце. Якщо чорнова дерев’яна підлога повністю стала непридатною, то дошки демонтують і настилають новий пиломатеріал.

Якщо під ламінатом знаходиться стяжка, її необхідно простукати, щоб перевірити на наявність порожнин. Неоднорідний гучний звук свідчить, що стяжка відійшла від перекриття. Таке покриття краще зняти та замінити.

• Перевірка рівня поверхні. Для цього підійде довгий рівень або правило, просвіти можна виявити нерівності. СНиП допускає нерівності не більше 2 мм на 2 м, деякі виробники встановлюють не більше 3 мм на 1 м.

Якщо були виявлені нерівності, то підлогу можна залити рівноправником або цементно-піщаною стяжкою.

Укладання підкладки та гідроізоляції

• Гідроізоляція вибирають залежно від покриття підстави та бюджету. Найбільш доступним варіантом є поліетиленова плівка, її заводять на стіни на 20 см і нахльостають на сусідні рулони 15 см. Стики слід проклеїти. Як альтернативу можна використовувати обмазувальну гідроізоляцію.

• В якості звукоізоляції та утеплення можна використовувати пробку, спінений поліетилен або пінополістирол. На стіну по периметру стін приклеюють демпферну стрічку.

Головні правила укладання ламінату

Перед монтажем покриття для підлоги слід витримати ламелі при кімнатній температурі, щоб елементи встигли деформуватися.

Інструменти необхідні для укладання

• Ножівка або електролобзик для розпилювання елементів.
• Олівець для розмітки.
• Ніж для розрізання плівок та стрічок.
• Молоток і брусок для припасування елементів.

Технологія укладання

• Монтаж ламелей виготовляють зліва направо від кута. Перший ряд кладуть шпунтом до стіни, при цьому його відпилюють ножівкою.
• Між стіною та підлогою повинен залишитися зазор для деформації, для збереження проміжку використовують пластикові кілочки завтовшки до 10 мм.
• Ламелі стикують із замковим з’єднанням шип-паз. Для цього елемент нахиляють та приєднують до сусіднього. Таке примикання виконують по вузькій та широкій стороні.
• Для закріплення використовують брусок та молоток. Стукати по самій ламелі не рекомендується, тому що можна пошкодити її.

Ламінат із замками «лок» та «клік» та особливості їх укладання

Ламелі можуть мати два види шпунтівки, від цього залежить спосіб стикування. «Клік» заводять під ухилом і встановлюють шип у паз, а потім повертають панель у горизонтальне положення. «Лок» дозволяє горизонтально стуляти елементи. Ламелі підбиваються молотком через брусок.

​

Правила укладання ламінату біля виступів, труб та дверей

Для огинання стояка потрібно просвердлити в панелі отвору, а потім розпиляти по центру кола. Діаметр повинен бути на 20 мм менший за трубу, зазор потім закривають заглушкою.

​

Стик у дверної коробки — один з найважливіших, фактично можна обрізати лиштву і коробку і завести під неї ламель або зробити виїмку в ламінаті. Тут важливо пам’ятати, що відступ повинен становити 5 – 10 мм. Щілини потім закриють заглушками. Стик у дверному отворі теж перекривають спеціальним елементом.

Щоб стик біля дверей вийшов якісним, елементи повинні поєднуватись за кольором. Спочатку зазвичай вибирають двері, тому що потім підібрати їх під ламінат буде складніше. Потім вибирають плінтус, його зазвичай роблять у колір дверної коробки, покриття для підлоги — контрастним.